Майстер ХОРА

Фрагмент нової книги

«Транс-Ритуал ХОРА — еволюційний шлях семи небес»

(див. додатковий відеоматеріал: «ХОРА: від Динаміки до ТРЕКа»

(http://vimeo.com/39726203))

Християнська йога, що не відбулася

Питання:

"Здрастуйте, шановний Майстер!

У декількох відповідях Ви посилаєтесь на Нагорну проповідь, я спробувала розібратися сама, але свідомості моїй не під силу виробити усвідомлене розуміння — начебто б по-російськи, але мозок потрапив у ступор і це дратує страшно.

Дуже Вас прошу, Майстер, перекладіть для мого розуміння «Блаженні злиденні духом тому що їх є Царство Небесне» — те, що говорив Христос у Нагорній проповіді (Євангеліє від Матфея, розділ 5, Заповіді Блаженства).

«Злиденні духом» — для мене взагалі камінь спотикання. Може бути, якщо я зрозумію це, автоматично стане зрозумілою й уся проповідь?

Дуже прошу Вас, у мене наболіло: старі поклади, а отут прорвало далі нікуди, дуже потрібно Ваше напоумлення — якщо можна, прошу перекласти з російської на російську, що називається, ЩО ТАМ ВСЕ-ТАКИ НАПИСАНО".

Відповідь Майстра:

На простій, доступній мові, не поглиблюючись: як я розумію йогу — це практика контролю життя та смерті в собі. Та різні витончені методи, які повинні привести до такого результату. Для чого така практика потрібна? — щоб «я» було конкретизовано, виділене. У такий спосіб «я» осягає шлях, куди в підсумку піти. Буддистська йога, в принципі, зайнята тим же самим.

У підсумку, ціль різних йог — вибір, куди піти. Також практика життя й смерті дозволяє досліджувати методи здоров'я — для того, щоб здоров'я дозволяло витримати надскладну для психіки дослідницьку діяльність. Це мій короткий опис йоги.

Тепер про християнську йогу, що не відбулася.

Нагадаю: Вчитель порятунку пішов з життя в 33 роки, пішов дуже рано. Проте, залишив у людській ментальності невгасаюче світло. Я гадаю, у моїх текстах ви не раз переконувалися: я бачу йогу, практичний містицизм там, де їх ніхто не бачить.

Разом, христианська йога, що не відбулася.

«Блаженні злиденні духом, тому що їх є Царство Небесне» (Нагорна проповідь, Мф. 5:5).

Російськомовним є зиск звернути увагу на слово «подих»: «дихати» і «душу» — дуже близькі, зв'язані слова. «Подих» і «дух» також близькі слова.

Тоді злиденні духом — це означає злиденні подихом.

У кого такий подих? - у хворих, вони ослаблені, ледве дихають. Душа перебуває на межі покидання тіла, коли людина хвора й слаба, — от що означає «злиденні подихом-духом», людина перебуває між життям і смертю.

Особисто для мене досить легкого послаблення, щоб я цю межу між життям і смертю відчував усередині себе й бачив її зовні [См. відео «Глибока медитативна релаксація та тести спокою»]. Але для більшості людей відчуття межи між життям і смертю знаходиться набагато глибше, важко сприймається.

Який висновок треба зробити: той, хто може затамовувати подих, або свідомо послабляти себе, той іде містичним шляхом пізнання шляху відходу в інше буття. Таким чином, у словах «Блаженні злиденні духом, тому що вони є Царство Небесне» прихована містична християнська практика досягнення Вищої Межи, що не відбулася.

Я розумію, за бажання що завгодно можна побачити в цих словах, і навіть протиставити мені всю християнську культуру та цивілізацію й авторитети: такого методу в цих словах за 2000 років ніхто не бачив! Те, що ніхто цього не бачив, це правда. Але мої пояснення неможливо спростувати, навіть якщо зібрати всіх релігійних містиків і медиків світу, що жили після Христа. Нагадаю: Вчитель порятунку дуже рано пішов з життя — тобто багато чого не показав і не встиг навчити.

Йоги займаються зануренням у медитацію (я маю на увазі серйозну, от такого класу медитацію: життя-смерть-Вища Межа). Серйозна медитація — затамування подиху, занурення в себе, умертвіння почуттів — це близький аналог послабленої людини, або вмираючої людини. Тому «Блаженні злиденні духом» — це шлях, метод відходу в Царство Небесне. Так я це бачу.

Нагадаю: на людському тілі сьоме небо — це головний мозок.

А аналоги, що приводяться мною, — людей послаблена, хвора — зрозумілі будь-якій людині. От тільки контрольоване послаблення — малодоступне.

Але текст Вчителя порятунку, що читається, нескладний для розуміння сучасної людини, за умови, що вона не закрита містечковим культурним кодом людини. Все-таки треба зрозуміти, що загальнолюдська цивілізація, загальнолюдські цінності — це більше будь-якої замкненої системи цінностей. Тому що замкнена система цінностей — це так чи інакше протиставляти себе всьому іншому світу. Таким чином, конфлікт буде неминучий, і вся історія людства цьому підтвердження. Замкнутість не дає бачити картину в цілому, а сила замкнутості в єдності. У минулому для виживання серед інших це було непогано, але сьогодні світ інший, замкнутість небезпечна — і для соціуму, і для людини. Поставтеся серйозно до цих слів. Сьогодні замкнутість — це маніпуляція свідомістю, а відкритість — це розвиток.

Продовжу.

«Блаженні лагідні, тому що вони успадкують землю» (Нагорна проповідь, Мф. 5:5).

Хто такі лагідні? Лагідні — це значить слухняні.

Самі слухняні — це діти, вони тягнуться до матері, й які б вони примхливі не були, вони лагідні та слухняні. Діти від дорослих відрізняються тим, що цілий день швидко пересуваються, і з диханням у них усе добре. Вони здорові, і в них готовність розвиватися, і фізично, і розумово.

Думка, що викладаю я, щодо християнської йоги, що не відбулася, буде складно зрозуміти дорослим, їх буде стримувати містечковий культурний код, Коли людина хворіє, її тіло стискається, містечковий культурний код точно так само стискає людське тіло, подих і розум. Ця хвороба породжена страхом і незнанням волі думки.

У сучасних молодих людей такого страху немає (інтернет зруйнував усі межі). А в країнах з інформаційною зачиненістю молодих кодують страхом протистояння культур, і вони в підсумку не можуть користуватися інформаційною ментальністю всього світу. Зачиненість — це одна сторона медалі, інша її сторона — пробудження фанатизму. Зачиненість — це метод маніпуляції масовою свідомістю.

Учорашній культурний код — це наповнена чаша, у яку нічого не налити. Молодість відкрита всьому сьогоднішньому цивілізованому світу, і в парубка висока здатність до поглинання всього кращого зі світової культури. Містечковий культурний код завжди обмежував людину, позбавляв волі й перешкоджав розвитку.

«Блаженні лагідні, тому що вони успадкують землю».

Самі лагідні — це діти. Але й ті, хто хворіють, теж стають, як діти. На відміну від дорослих, що хворіють, страждають і людей у похилому віці, діти дивляться в цей світ, а не в Царство Небесне.

Послаблен, ті, що хворіють, вимушені слухати своє дихання, прислуховуваться до себе; коли втомлюються, зупиняються, відпочивають і далі йдуть. А от діти в себе не дивляться, вони дивляться в цей світ і швидко рухаються по землі — літають над землею! — а коли втомлюються, їх зупиняє інстинкт.

Таким чином, молодість дивиться в світ — вони успадковують землю.

А старість, захворювання, змушує дивитися в себе, а не в світ, — тому «їх є Царство Небесне».

Реальні практичні містики, йоги теж дивляться в себе, і роблять це професійно. Тому вони й довідуються, що таке Царство Небесне.

Правильно організований тренінг знаходиться між бадьорістю дитини та заглибленістю послабленого, котрий готується піти з життя. Щоб уміти займатися такою йогою, потрібно як здоров'я, так і вміння поринати в послаблення. Це професійна пара — єдність спокою та дії, або дія з відсутністю напруги в тілі — це інша психічна реальність [див. тест поза Будди — поза дебіла, стаття «Впізнавання»].

Правильний тренінг:

1)  це правильна еволюційна опірність,

2)  це правильне еволюційне дихання,

3)  та правильна еволюційна концентрація уваги.

Це й робить наша практика на рівні інстинкту — тобто безпомилково.

Мої тлумачення глибоко містичні — проте, зрозумілі, доступні та неподільні з еволюцією людського виду. Мої тлумачення та моя позиція гранично позитивні та відповідають будь-яким стандартам людяності.

Я пропустив один рядок Нагорної проповіді, між злиденними духом і лагідними, — «Блаженні, що плачуть, тому що вони втішаться» (Мф. 5:4).

Плачуть усередині себе, оплакують усередині себе послаблені, а також душі витончені — що дивляться в себе. І тому це шлях у Царство Небесне, втішаться ті, що плачуть.

Плачуть також діти, що дивляться назовні, — коли голодні, або в них дитячі образи, або їх покарали. Вони втішаться, тому що подорослішають, стануть сильними й успадковують землю. Вони, настраждавшись, утішаться, знайдуть опору усередині себе та зовні. Вони блаженні, тому що будуть жалісливі до інших. Співстраждання — це мудрість, що прийшла крізь особисте страждання.

Ісус жив недовго та навчав короткий проміжок часу. Ми знаємо, що Він навчав словом. Це як у будь-якій науці: є теорія, а потім практика. Після такої теорії яка була б практика, ніхто не знає. Я показав один з можливих варіантів.

Треба пам'ятати, що Ісус жив на Сході, де практичний містицизм квітнув, й якій би практиці Він навчав, ми не знаємо, рано Вчитель пішов.

Свою практичну версію, що виходить з Його навчання словом, я показав, вона реально здійсненна, що й розуміється. Як розумію, так і виклав. Жив би я 2000 років тому, я зрозумів би ці слова точно так само, як і зараз, — тому що за 2000 років нічого не змінилося ні серед лагідних (дітей), ні серед злиденних духом (послаблені люди). Мої очі бачать те, що бачать усі, я не на стрілки приладів дивлюся, я дивлюся в себе, я навчений зсередини. Що молоді люди повинні почути: реальна містична практика завжди доказова, опирається на зрозуміле, а не на всякого роду фентезі та вигадки. Не давайте маніпуляторам словом викрадати ваш розум.

(див. додатковий відеоматеріал: «ХОРА: від Динаміки до ТРЕКу» (http://vimeo.com/39726203)

Майстер ХОРА, Фрагмент нової книги "Транс-ритуал ХОРА — еволюційний шлях семи небес".