Поза Будди і поза дебіла

( зі статті Майстра ХОРА «Впізнавання», 2004)

 За методою аутотренінгу, створеному Шульцем, і подібним методикам, щоб за кілька хвилин дійти розслаблення в позі візниці, необхідно тренуватися в середньому 2 – 3 роки. Для тих, хто не знає, що це за поза: це розвалена на стільці людина зі зхиленою головою і привідкритим ротом. У такій позі немає нічого хоча Будди, що б віддалено нагадує позу, у медитації. Дуже важливо побачити і зрозуміти, що Будда сидить твердо, опірно, з прямою спиною і посмішкою, яка не дає опуститися голові. Можете провести експеримент – сядьте з прямою спиною, посміхніться й спробуйте опустить голову… Переконаєтеся, що зробити це можна, але тільки приклавши чимале зусилля. Та й шия може потім поболювати… Ви хоч і не Будда, але природа будди у вас, як бачите, є й вона захищається.

Отступление-попередження. У нашій дійсності зазначений експеримент горі-«майстра» обов'язково перетворять у якусь «медитацію» з «прадавньої добуддійської традиції». Їх «стародавність» починається з мого опису цього експерименту. Не попадіться на чергову «ініціацію» якого-небудь «майстра» «прадавньої традиції»…

Щоб моя думка не здалася вам упередженим (Будда – добре, Шульц – погано), можна провести ще один експеримент із таким же стовідсотковим результатом. Станьте в дзеркала, закрийте очі, вилучите голову, розслабте м'язи обличча й щелепи, відкрийте рот, не напружуючись. Потім, зберігаючи таке обличча, спокійно підніміть голову. Не змінюючи вираження обличча, відкрийте очі. І ви побачите, що слово «дебіл», яке я використовую далі, це дуже м'яко сказане. Взагалі-то в містиків сутності з такими особами називаються трохи інакше. Попереджаю: уразливим людям цей експеримент проводити не рекомендується.  

Також можна прочитати витримки з патенту (міміка обличча), для більш глибокого розуміння взаємозв'язків.

Можна зрозуміти, що ці пози для мене не загадка. Для мене загадкою є інше. Як можна в позі кучерів професійно займатися медитацією?

Кучері – це поза людини, як мінімум, ситої, стомленої, сонної. Додайте до цієї пози специфіку подиху (сопе), відкритий рот (слинь течуть)… – якщо це не дебіл, то хто? Таку людину (поза) на Сході жоден майстер ніколи не візьме в учні, тому що в нього вид і енергоструктура людини, яка потребує комплексного лікування. Виходить, є ґрунт, щоб енергоструктура дебіла в Європі стала основою для загальновизнаного аутотренінгу (самонавіяння) із застосуванням слова «медитація». Цей ґрунт (поза) легко побачити – досить подивитися на середньовічні портрети еліти (вистави про красу) до епохи Відродження. Бути гарним тоді було небезпечно для життя – можна було прогнивати еліту й потрапити на багаття. Кучері – це поза людини, як мінімум, ситої, стомленої, сонної….

Виходить, що в кожному разі Шульц по-своєму розбудовував навчання Фрейда, інакше він не був би сприйнятий науковим середовищем. Але він також опирається на Схід – досить терміна «медитація», який він використовує, щоб із цим погодитися. У підсумку такий синтез Сходу й Заходу породив «одкровення» – позу дебіла. Вона настільки ж нескінченно далека від зробленої пози Будди, наскільки нескінченно далекі й самі методи. Одна поза – розхитаність – прагне до деградації, інша поза – опірність – прагне до досконалості. Це яким апломбом і пихою потрібно мати, щоб позі Будди фактично протиставити свою версію самовдосконалення – позу дебіла. Але ж вона загальноприйнята – є над чим задуматися. Адже повсюдний апломб і пиха в масовому масштабі з нічого не з'являються. Це знову 25-й кадр, «, що кує» самосвідомість у дусі демократії.

І от у позі дебіла (кучері), запропонованої авторитетом, люди професійно почали займатися «медитацією», і вселяти собі відчуття ваги, тепла, сонливості. Якщо собі вселяти те, чого ні, – що на Сході, що на Заході – підсумок один. Якщо людей бачить, чує або відчуває те, чого в реальності ні, такі розлади називаються галюцинаціями. І коли енергоструктуру дебіла «розумно» накладають на нормальний людський вигляд (самогіпноз), це приводить тільки до роздвоєння особистості, тобто до шизофренії. І медиком бути не потрібно, щоб зрозуміти, що коло замкнулося: від чого лікують, туди й ведуть. Помізкуєте над цим…

Я співчуваю людині, яка народилася дебілом, але якщо здоровіша людина займається промиванням своїх власних мізків і вселяє собі те, чого немає – такий стан речей повинний було б за стільки десятків років хоча б у якогось фахівця викликати занепокоєння… А цього не відбулося.

Я адже про це говорю не на порожньому місці. У нас сьогодні величезна кількість прояснених майстрів, які будь-яку інформацію, методику і т.д. професійно пропускають через себе, після чого глибокодумно виносять вердикт. Для недосвідчених поясню: таке вміння – «пропустив через себе» – ставиться до вищих щаблів містичного пізнання. Ціль досягнута, коли об'єкт медитації стає вами. У такого методу є ще одна умова: об'єкт дослідження й дослідник повинні як ставати одним цілим, так і розділятися без якого-небудь збитку для психіки, свідомості дослідника (містика, йога). А якщо цього не відбувається…

Наш містицизм – це символізм, марновірства, розумонагоніння, вертіння тарілки, контакт із примарами і т.д. І все це замішане з накладенням рук, пасами й приправлене екзотикою шаманізму із усього миру. І тому під час відсутності нормального проясненого містичного шляху пізнання миру, у нас з'явився інший метод – вплив і самонавіяння (див. поза дебіла). Відповідно, ми переконані, що самонавіяння й реальне містичне пізнання суть те саме. І без цих переконань Наполеонів вистачало, а тепер їх упевнено тіснять «прояснені майстри». Ціль досягнута, коли об'єкт медитації стає вами – ціль досягнута: став Наполеоном у просвітлінні. І, забувши долю Наполеона, пішов «ініціювати» країну.

Взагалі, висновок напрошується один: у підсумку шульцівський дебіл виявився «крутіше» усіх наших «прояснених» майстрів-пропускателів через себе. Бачать усе – але виходить, що ні Будду, ні дебіла не побачили – не розрізнили: от це – Будда, а от це – кучері; от це прояснений розум, а от це – розум, що перебуває в невіданні. І для такого розрізнення вищі містичні стадії не потрібні, потрібно небагато уважності – устати в дзеркала й подивитися (див. вище: поза Будди – поза кучерів).

А взагалі – що нам якась там їх царствена медитативна постава? Так у нас прості кучері зі своєю поставою – світоч мудрості. Повсюдний апломб і пиха в масовому масштабі просто так не з'являються. Ну вже якщо кучері вище святого проясненого царя:… те вже ми всяко не нижче кучері.

Через 25-й кадр самосвідомості нав'язують іноді дуже дивні форми. Впровадити в самосвідомість таку форму – ініціювати – можна тільки коли самосвідомості це лестить. Ця форма (див. позу дебіла), якої зовні вже не видно, почала маскуватися під позу йога й повсюдно затверджує свою правоту. Але усередині-те вона однаково зберігає енергоструктуру свого об'єкта – той же дебіл. Ні, я не зовсім прав: це витончений дебіл – тому що він уже в позі лотоса. Знову вийшов той же Наполеон у просвітлінні. Коли апломб стає повсюдним, коли масово ініціювалися, такого «проясненого» кретина вже неможливо розпізнати – нікому. Тому що по життю вийшло так, що ми можемо бути нижче кучері – але однаково вище царя. От і всі лестощі (див. вище: сам себе судити не будеш… спосіб життя).

Поки не приймеш коло – від 25-го кадра не пробудитися ніколи.

Майстер ХОРА,

Фрагмент статті Дізнавання, 2004

<-->