З лекції Майстра ХОРА в Москві ( 1999 р.)

…Я розкажу, як починалися чакрами, і як істота – рептилія – по-іншому її не назвати, наш давній пращур…

…Мільйонів сімсот – 50 мільйонів туди, 50 мільйонів сюди – зараз сутяжнитися не будемо. Як ця рептилія виглядала? Ось її положення (див. на відео «ХОРА. Глибокий слід змії»). Тобто, коли рухається права лабета, рухається ліва лабета, коли рухається ліва лабета, рухається права лабета. Ось такий рух. Що в цей момент із нею відбувалося?

Щоб їй нормально рухатися, щоб відбувався поштовх – я кажу про перехідну стадію, коли з'являються теплокровні - у неї повинен бути хвіст обов'язково, хвіст повинен був гойдатися, як маятник, створюючи в такий спосіб поштовх. На кожному поштовху енергія підштовхувала цю істоту вперед. Тому що одна лабета рухалася таким колоподібним рухом, її голова то втягувалася, то висувалася вперед. В момент втягування її язик виходив назовні, і коли голова висувалася, язик зворотньо втягувався. У чистому вигляді йога. Ті, хто займалися йогою, вони в цій рептилії вже побачать йогина. Тобто ось ця рептилія, прадавній-прадавній наш пращур, він уже тоді займався йогою. Не знаючи цього, він чесно робив свою справу.

Далі що відбувалося? Тому що цей рух був ось таким, але тут по-іншому і відбутися не може, – центральна частина її тіла викреслила поперек. Тобто ударне місце, де енергія зістовхується. Це діафрагма. Над нею – серце. Рано чи пізно воно повинно було спалахнути.

Як вона дихала? Коли її права лабета рухалась, дихала її права ніздря. Це може перевірити будь-яка людина, просто зробивши ось так руками. І в нього буде дихати то одна легеня, то інша. Це дуже нескладно, це легко перевіряється. Сутність не в тому, що у вас буде дихати дві легені, ви саме відчуєте роботу однієї легені, як увага саме рухається туди.

Істота, яка рухається таким чином, колами, створює перше коло чакрамів, найбільше коло. Ось це велике коло лежить от так, це перше велике коло. Ліва сторона ось така, права ось така. Цей вплив усе того ж Місяця, все того ж Сонця. І магнетизм власне Землі, її полюса, її екватор. І весь малюнок просто починає проявлятися.

(Це можна побачити тільки в екрані. Слово «екран» чув багато хто. Слово «астральна труба» також знають багато хто. З нею зіштовхуються під час смерті, є її опис, і нею працюють майстри. Її називають астральною трубою. Вона вважається поза часом і поза простором, і запит не має значення. Це на мільйони років потому або на мільйони років уперед. Усе інше – сила самого майстра.)

Ця істота могла бути пласкою. Знак Земля. В підсумку – дії: цій істоті потрібно було виживати, потрібно було рухатися. Починаються відгалуження видів. Як тільки починає збільшуватися швидкість, його лабети з такого положення починають переходити ось у таке. Він починає рухатися інакше, тобто він уже починає приздійматися на задні лабети. Тобто відбувається зміна виду. Якщо я так далі буду продовжувати, то ще хвилин 10 – ми по-тихеньку дійдемо до людини, з усіх гілочок, які виходять. Тобто в нас рідня отут, на планеті Земля, - величезна. Коли я кажу «менші брати», я чудово розумію, про що кажу. Це саме менші брати.

Чому виходить цифра сім? Якщо ці кола з'єднуються, три з половиною ліворуч і три з половиною праворуч (ПОСИЛАННЯ НА ЗНАКИ), виходить цифра сім. Трикутник, поставлений так, це символ Землі, коли вона досягає свого вищого стану, коли вона реалізується. Тобто та еволюція, яка повинна бути реалізована на Землі, у людській свідомості, її символ – от такий.

Є верхній трикутник. Він був закладений ще отут. Якщо рухатися таким чином, саме створюється цей трикутник. Будь-яка людина може просто руками ось так рухати, і подивитися, як його подих, незалежно від нього, просто намалює цей трикутник. Там треба буквально трохи бути енергетиком. Зовсім трошечки. І це миттєво буде видно.

Два ці трикутники в підсумку з'єднані в серці. Серце спалахнуло. З нього пішов вогонь. Жах був страшний, повимирало багато. Це був досить серйозний удар.

Коли рух стає ось таким, два струми енергії починають підключатися. Це відбувалося повільно і поетапно. У йозі ці струми зазначені. Там додати нема чого. Чому я так шанобливо ставлюся до йоги. Там усе розписано. Тільки навколо цього всього так багато наговорено, що там нормальна людина – вона згубиться, це буде складно зрозуміти. А виглядає це ось так.

Тобто нічого складного немає, вся енергетика в нас відбита, вона в нас є, нею є сенс займатися. Нею є сенс займатися у фахівців, у майстрів. Тобто є фахівець із йоги – треба займатися у фахівця з йоги. Є фахівець із масажу, треба працювати з фахівцем з масажу.

Я створюю нову практику, зовсім нову. Вона набагато простіша. В нас дихальні процедури не відбуваються як у йозі. На першому етапі процедура дихання відбувається природньо. В примусовому порядку всі дихальні процедури, які описані в йозі – вони там присутні.

Ті, хто займався, це знають. Те в них включається хутряний подих, то зупинка подиху. Симптоми знають, і можуть порівнювати. От це вже не штучне – на підрахунок. Тому що щоб настроїти дихання учня – неможливо посадити 60 людей, і зараз ми всі будемо дихати, я вас навчу. Так не буває. …Це налаштовується, майстер налаштовує індивідуально. При тому – на кожного учня.

Як би йога не лежала поетапно, жоден майстер на учні поетапно не буде цього робити, так не буває. Він у чомусь завжди буває просунутий, у чомусь відстає. Його треба врівноважити. Я б сказав так: його свідомість, його дух, його сила мають бути врівноважені. Тому що увесь час щось буде випереджати. Якщо він розумово набагато попереду, йому буде лінь займатися якимись процедурами.

А природа – це примус. І коли ставлять запитання: «а от ми місяць позаймалися, а далі що?» Точно так само природі можна поставити запитання «а далі що?» Ось ми місяць пожили, а далі що? Так не буває. Ми або займаємося, або не займаємося.

І практика не випадково стоїть під знаком еволюції, що наступний крок еволюційна людина зробить свідомо.

Якщо завгодно, я вісник ось цього напрямку. Якщо завгодно, я пророк цього напрямку. Якщо завгодно, я майстер цього напрямку. Якщо завгодно, я фахівець цього напрямку.

Наступний еволюційний крок людина зробить тільки свідомо. По-іншому не буде.

І він буде себе примушувати.