Зі статті «Впізнавання» 

«І створив Господь Бог людину з пороху земного, і вдихнув в особі його подих життя, і стала людина душею живою» (Бут.2:7).

Ці слова з'явилися не на порожньому місці, закони космосу – це закони Бога-Творця. Такі слова міг сказати тільки містик (йог) – і лише той містик, який знає ПОДИХ ЖИТТЯ крізь себе. Скажу те ж саме сучасною мовою.

 При вдиху діафрагма опускається, на неї тисне повітря – гравітація – «І ВДИХНУВ в ОСОБІ ЙОГО ПОДИХ ЖИТТЯ». Це те ж саме, тільки сучасною мовою.

При вдиху діафрагма опускається, на неї тисне повітря – гравітація, таке зусилля середовища змушує нас вдихати життя (імпульс – спрямованість до життя). При видиху діафрагма завдяки зусиллю піднімається, виштовхуючи повітря, – долаючи гравітацію (імпульс – спрямованість до відходу з життя). У цьому вже закладений еволюційний тиск середовища та еволюційний опір виду. Це два боки одного закону, який лежить в підставі еволюції.

А також вдих і видих неможливі без прагнення розширитися – стиснутися (імпульс – спрямованість стати буттям, охопивши все, нескінченність – Порожнеча; імпульс – піти в крапку, небуття, у нуль – Порожнеча). Це закладено в нашому диханні – відповідно, властиво нашому розуму, нашій психічній діяльності.

Ці взаємозв'язки очевидні.

Те ж саме відбувається під час руху планети: вона падає на Сонце (наближення, вдих, імпульс – спрямованість до життя) і з зусиллям долає гравітацію (видалення, видих, імпульс – спрямованість до відходу з життя). І в точності так само орбіта розширюється – звужується.

Закони життя – закони космосу. Закони космосу – закони Бога-Творця. Якщо споконвічно властивості енергії свідомості в матерії не було б, воно не змогло б і виявитися.

Ми мали мужність вірити в невидиме, ще більша мужність потрібна для того, щоб не відхрещуватися від очевидного.

В обох випадках вбачається малюнок: яйце й у ньому хрест. У центрі хреста – Сонце (Святий Син, серцева чакра).

Святий Син. Ми прийняли рятівне Світло, навіть не знаючи цього: ми дихаємо світлом Життя, ми п'ємо світло Життя, ми харчуємося світлом Життя. Цю жертву прийняли всі істоти без винятку, у тому числі й людина" (див. Інший III, три ікони). ...

Спокій у зусиллі зберігає світове яйце, немає спокою – немає яйця, немає зусилля – немає яйця (зруйнована орбіта, зруйнована триєдність). У людині реалізація такої Триєдності – вірна зосередженість, вірне зусилля, вірне дихання – це і відродження, і перетворення одночасно.

На вказаному мінімумі нескладно побачити, що вірний тренінг властивий усьому всесвіту – планетам, зіркам і т.і. Закони Небесної Людини – в вас, знаєте ви про це чи ні, нічого не змінює. ЖИТТЯ – маніфестація небесної і земної йоги, ми це фактичний прояв цих законів, плід цієї любові, «за образом і подобою» – від насіння зусиль. Всі принципи трансформації стихій – у людині, і в усіх живих істотах (див. Інший Ш, три ікони).

У підставі життя людини, з центру його зусилля росте Древо Життя. За вдихом і видихом увесь перелічений вище ланцюжок зусиль – трансформація енергій. Чим вищий медитативний спокій, тим вище можливість у свідомості в прояві цього Древа.

20-30 секунд впізнавання показують можливості медитативного спокою. Така швидкість сприйняття не була витребувана в людини від природи, і тому не тренована. Природа цю можливість передала нам і сказала: «Якщо хтось цю витребуваність усвідомив – відповідно, у підсумку зрозуміють усі». І продовжила: «Ви ж не несвідомі природні істоти. Проявите зусилля – переходьте на інший рівень. Тоді вам відкриються інші простори, там і поспілкуємося».

Триєдність життя в людині поки не перейшло в стадію свідомого, тренуємого, не стало Одним. Якщо є необхідність писати – ви вчитеся писати, якщо є необхідність читати – ви вчитеся цьому. Якщо є необхідність тренувати можливості медитативного Спокою в Дії – ви будете їх тренувати. А необхідність є: інакше остаточно «зігнемося» під стресами і будемо продовжувати з найбільшим ентузіазмом працювати на фармацевтику, патріотично нарощуючи валовий національний продукт…

Три центри – вірний центр зосередженості, вірний центр сили, вірний центр дихання – їх єдність можлива тільки на рівні впізнавання. Це зміна тіла, зміна розуму, зміна психіки – перетворення. Через таку Триєдність розкриваються врата Семи Небес, внутрішні стихії продовжують свою еволюційну трансформацію – починається внутрішня еволюційна алхімія, і Людина повертається до розвитку за образом і подобою. Для тих, хто не пам'ятає: людина не є кінцева ланка.

Життя – це яйце. Поміняй яйце на коло – і все зупиниться. Ідеальна рівновага – це зупинка світу. Це зупинка дихання, це зупинка всього – у тому числі й розуму. Розуміння такої зупинки – не найбільша складність. Складніше зрозуміти, що поза цією зупинкою немає життя навіть у частки світла. Зрозуміти можна і це. Але осягається сказане тільки за однієї умови: «Ціль досягнута, коли об'єкт медитації стає вами» – впізнавання.

Безсмертна безкінечність (зупинка, коло) породжує в собі два краї (вдих – видих) – яйце. А пуповина, їх з'єднуюча, – дух Життя, воїн Життя. Не прийнявши Сина, не дізнаєшся Батька.

Кажучи крізь прояви, я звертаюся до воїна Життя в людині. Тільки він безкінечно живий цим, а тіло приходить і йде. Мої аргументи – до нього, а якщо погоджуєшся ти, відповідно, ти прокидаєшся та впізнаєш себе.

Є шлях до Бога, є шлях Бога. І цей безсмертний нестираємий Шлях, – ВПІЗНАВАННЯ – знаходиться в вас.

Майстер ХОРА, «Впізнавання», 2004 р.